Прадавність української мови

У книзі представлені напрацювання автора як фахового філолога за кілька десятків років досліджень найдавніших початків української мови. Читачі довідаються, як ще з раннього камяного віку, коли людина почала виголошувати первісні членоподільні звуки, а за ними і звуконаслідувальні мовні одиниці, витворювалися, віками удосконалювалися і передавалися від покоління до покоління потужні зародкові прамовні пласти, які з часом стали основою формування розвоєвої бази української мови: первовічні вигуки й частки, корені багатьох слів, повязаних із первісним збиральництвом-мисливством, початковими хліборобством, тваринництвом, будівництвом, металовиробництвом,
як і тотемічними та сонцепоклонницькими віруваннями тощо. У доісторичних часах автор простежує і деякі морфологічні, словотвірні, синтаксичні та образно-поетичні особливості нашої рідної мови. Підтвердженням висновків автора є найдавніші жанри української словесності: народні замовляння та казки, обрядові пісні сонцепоклонниць-кого походження, корінні імена особові, географічні назви, а також ведійські, античні та давньоукраїнські писемні джерела.